Город

Черешня (замальовка)

Сьогодні Дашка помітила на ринку черешню. Та не просто черешню, а справжню черешнищу. Дашка такої великої не бачила ніколи.

– А можна спробувати? – Не втрималася вона.

– Пробуй. – Махнув рукою кароокий продавець. Його очі були схожі на ці самі темні блискучі ягоди.

Дашка спробувала і завмерла від солодощі. І їй чомусь дуже захотілося купити цієї самої черешні для бабусі. Ганна Борисівна її завжди любила, а тут така. Дівчина полізла в гаманець, витягла звідти залишилися двестирублейи простягнула продавцю.

– Ось. Наскільки вистачить.

Він подивився уважно. І поклав на ваги пакет з черешнею. Потім посміхнувся і додав до того, що там вже було, щедру жменю, майже стільки ж.

– Їж на здоров’я!

– Спасибі. – Розгубилася вона. – Я не собі, я бабусі.

– І бабусі на здоров’я. Пустьдолго живе.

“Ой, нехай. Нехай бабуся живе довго-довго”. – Думала Дашка, поспішаючи до бабулиному будинку.

– Дашутка, а ти чого ж сьогодні? Я не чекала.

Бабуся заметушилася у маленькому передпокої, дістаючи тапочки. А потім сиділа на кухні, чіпаючи сухонькими вузлуватими пальцями великі ягоди і по-дитячому изумляясь.

– Це треба ж! Та хіба буває така велика. Навіть є шкода. А солодка!

І Дашка раділа її радості. Та тому, що змогла здивувати бабусю. Зазвичай бувало навпаки.

Бабуся з дитинства вміла викликати у внучки захват. Тільки для Дашки варила вона запашне малинове варення з дивовижно смачними пінками, для неї могла змайструвати з обрізків тканини маленьку милу лялечку, для своєї Дашутки в одну з булочок завжди додавала щедру жменю темного солодкого родзинок. Такий був сюрприз.

Вона і зараз намагалася побалувати чимось Дашку. І неважливо, що погано бачила, руки тремтіли, а немеющие від артриту пальці ставали зовсім незграбними. Дашка хвалила підгорілу пиріг, притискала до лиця криво пов’язаний шарф і цілувала бабусю в зморшкувату щоку.

– Щаслива ти, Дашка. – Зітхнула якось подруга Віра. І голос її затремтів. – А я так мріяла, щоб моя мама хоч раз в житті зробила щось спеціально для мене. Бабусі у мене немає, вона померла давно.

– Ти що, Вер. – Здивувалася Дашка. – Мені завжди здавалося, що тітка Надя тебе дуже любить. Пам’ятаєш, як вона одягала тебе? Всі дівчата заздрили.

– Одягала. – Сумно посміхнулася подруга. – Тільки не для мене вона це робила. Для себе. Щоб всі говорили, он, мовляв, як добре у Наді донька одягнена. У мене ж, Даш, в дитинстві жодного дня мого народження не було. Ти не пам’ятаєш, ми з тобою пізніше познайомилися. На всі свята за стіл сідали лише мамині гості. Мені дівчат запрошувати не дозволялося. Тільки мішок з цукерками в школу. Цукерки були завжди дорогі, щоб краще, ніж у інших. І подарунки вона дарувала тільки ті, що вважала корисними і практичними.

– Верунь, як же так. Я і не знала нічого.

– А я нікому ніколи про це не говорила. Я і в медичний надійшла, тому що мама хотіла, щоб свій лікар у будинку був. А мріяла стати стюардесою.

* * * * *

– Бабуля, мені так Віру шкода стало. Я мало не заревіла. – Розповідала зараз Дашка бабусі. – Пам’ятаєш, як ти мені кошеня подарувала, Матвейку? Коли мама з татом були проти. Сказала: “Подарунок повинен бути дивом, радістю, мрією. Інакше це не подарунок”. Вони спочатку сердились, а потім і самі полюбили його. А я була така щаслива!

Бабуся задумчивоперебирала великі ягоди і уважно слухала.

– Гірко це, Дашенька. Мама її, може, і старалася для дочки, а зрозуміти, що Вірочці насправді важливо було, не змогла. От і живе дівчинка з образою в душі. Людині, якій не дарували радість, самому важко на неї щедрим бути. Шкода, якщо в неї душа зачерствіє. А ти знаєш, що твоя подруга любить?

– Знаю. – Посміхнулася Даша. – Віра обожнює яблука. Білий налив. Тільки дістати їх зараз важко. Майже не продають. І вірші. Особливо Блоку. Я для неї навіть нещодавно збірник купила російських поетів. Тільки от віддати ніяк не виходить.

– А давай, Дашута, ми Віру в гості покличемо. Ось у вихідний і приходьте до мене з нею разом.

– Давай. – Зраділа онука.

Даша з Вірою зустрілися у дворі.

– Я так давно не бачила твою бабусю. – Зніяковіло сказала подруга. – Але рада, що вона мене запросила. Правда!

– Здрастуйте, мої хороші. Віра, ти стала справжньою красунею!

– Спасибі, Ганна Борисівна. А ви залишилися справжньою красунею. Мені здається, ви нітрохи не змінилися за ці роки.

– Скажеш теж! – Засміялася бабуся. – Я постаріла, Вірочка. Сама знаю, хоч і приємно слухати компліменти. Ну, дівчатка, мийте руки, і за стіл.

– Яблучна шарлотка! – Вигукнула Віра. – Моя улюблена.

– Знаю, що любиш, ось і пекла для гості, для тебе.

– Для мене? – Віра дотронуласьдо худенькою руки Ганни Борисівни. – Спеціально?

– Спеціально. – Посміхнулася бабуся. – І ось ще.

Вона поставила на стіл маленьку корзинку. Серед яблук в ній сиділа маленька лялька.

– Це теж тобі, Вірочка.

Віра поклала ляльку до губ, очі дівчини повлажнели і вона прошепотіла:

– Яблуками пахне. Це ж Білий налив, справжній. Ганна Борисівна, звідки ви.

– Моя приятелька, Соня, справжній Мічурін у спідниці. – Пожартувала Ганна Борисівна. – Правда, зараз ще рано, тому стиглих яблук поки зовсім небагато. Але так, це справжній Білий налив. Перший. Дашута сказала, ти любиш.

– Ганна Борисівна, Дашка, навіщо? Ви спеціально для мене шукали, їздили. І ця лялечка. Ви Даші таких робили раніше.

– Даші робила, і тобі зробила, на удачу. Адже Я, Вірочка, вже мало, що можу тепер.

– Це найкращий подарунок! – Віра дбайливо посадила ляльку назад у кошик. – Бо він для мене. Ой, я ж зовсім забула!

Вона вийшла в коридор і повернулася з важким паперовим пакетом у руках.

– Ганна Борисівна, а це вам. Даша колись давно говорила, що ви любите. Я сьогодні побачила, і не змогла втриматися. Захотілося порадувати вас.

Віра, соромлячись, опустилапакет на стіл. Він нахилився, і на білу скатертину викотилося кілька ягід великої стиглої черешні.

—————————–Увага! Всі текстові матеріали каналу Йошкін Будинок є власністю каналу і об’єктами авторського права. Забороняється копіювання, поширення (в тому числі шляхом копіювання на інші сайти та ресурси в Інтернеті) або будь-яке інше використання матеріалів даного каналу без попередньої згоди правовласника. Цитування дозволяється тільки при вказівці гіперпосилання на канал Йошкін Будинок Комерційне використання заборонено.